Наразі триває законотворча робота над двома окремими проектами змін до Кримінально-процесуального кодексу та інших законів, спрямованих, зокрема, на підвищення стандартів застосування попереднього ув’язнення, в тому числі, насамперед, на обмеження зловживань ним, що безумовно правильна ініціатива. Один із проектів подав міністр юстиції, інший – група народних депутатів.
На жаль, обидва проекти також містять помилкові рішення, засновані на явно неправильних припущеннях. Йдеться про обов’язок, передбачений кожною із запропонованих змін, для адвокатів та юрисконсультів виконувати чергування, під час якого представники цих професій повинні будуть бути готовими надавати захист особам, щодо яких подано клопотання про запобіжний захід. подано. З точки зору сучасних стандартів і реалій виконання цих професій два елементи викликають принципові заперечення.
По-перше, жоден із проектів не враховував спеціалізацію, яка протягом кількох десятиліть розвивалася в обох професіях. Значна кількість адвокатів та юрисконсультів протягом років своєї професійної діяльності не вели кримінальних справ. У зв’язку з цим автори законопроекту, заявляючи про готовність досягти мети підвищення стандартів захисту осіб, стосовно яких застосовано клопотання про обрання попереднього ув’язнення, пропонують обов’язкове виконання обов’язків, зокрема, адвокатами, які не мати відповідні знання чи досвід у кримінальних справах і тому не може гарантувати підозрюваним професійну юридичну допомогу. Автори проекту прагнуть створити ситуацію, коли, наприклад, спеціалісти з податкового права, трудового права, права нерухомості чи права інтелектуальної власності будуть зобов’язані чергувати та захищати в арештних справах. Це як зобов’язати лікарів загалом, зокрема: офтальмологів, геріатрів та ортопедів - обов'язково чергувати в пологових відділеннях і тому, по суті, стверджувати, що пацієнтам надано медичну допомогу на високому рівні. Тому концепція є фундаментально хибною.
Друге сумнівне припущення проектів не менш відірване від реальності. Ці обов'язкові обов'язки адвокатів і юрисконсультів мають виконуватися безкоштовно. Адвокат/юрисконсульт матиме право на винагороду лише за забезпечення захисту, якщо така ситуація виникне під час виконання обов’язків. Чому не буде винагороди лише за виконання обов'язків, невідомо. Юристи та юрисконсульти не є державними службовцями. Практикуючи свою професію індивідуально або у формі партнерства, вони самостійно ведуть бізнес і несуть відповідні витрати. Немає підстав додатково обтяжувати їх обов'язком виконувати обов'язки без будь-якої винагороди. Обов'язок чергувати вплине на їхні професійні справи та особисте життя. Необхідність бути готовим до захисту - і в дати, на які вони не можуть впливати - обмежить можливість планування відпочинку, включаючи, наприклад, сімейні поїздки, але часто буде суперечити професійним обов'язкам такого підприємця. у своєму кабінеті, і в будь-якому випадку це завжди буде визначати конкретне планування професійної діяльності в день чергування.
Слід припустити, що значна частина адвокатів та юрисконсультів, зобов’язаних бути на службі, які щоденно не займаються професійно кримінальним правом, а отже, не зможуть належним чином виконувати обов’язки щодо захисту своїх потенційних клієнтів у справи про арешт, обов'язково доручить представництво іншим юристам або юридичним радникам, зокрема тим, хто професійно займається такими справами. У результаті витрати на виконання обов’язків, які має нести держава як суб’єкт, відповідальний за забезпечення належних стандартів дотримання прав людини, будуть значною мірою перекладені на юристів та юрисконсультів.
Тому запровадження оплачуваних чергувань закономірно вирішило б проблему неможливості належного виконання обов’язків захисника особами, які у своїй практиці не займаються кримінальними справами. При оплачуваних чергуваннях виникла б така ж ситуація, як і при т. зв питання ex officio. Люди з цієї групи юристів і юридичних радників, які спеціалізуються на кримінальних справах, добровільно виконували б ці обов’язки. Лише це дало б змогу досягти задекларованої мети регламенту – фактично підвищити стандарти права на захист у справах про арешт.
автор:
Міхал Войтичек
Цей запис містить загальну інформацію про правову проблему, що обговорюється. Він не є юридичною консультацією чи вирішенням конкретної справи чи юридичної проблеми. Зважаючи на унікальність кожної фактичної ситуації та різноманітність правового статусу, ми рекомендуємо звернутися за юридичною консультацією до нашої юридичної компанії.